Важливість вогнегасників у підтримці безпеки в будівлях та на підприємствах не може бути недооцінена. Вони служать як первинним засобом пожежогасіння, здатним швидко і ефективно протидіяти пожежі, що починається. Однак, щоб вони могли виконувати свою функцію будь-якої миті, вони повинні регулярно проходити технічне обслуговування.

Технічне обслуговування вогнегасників не просто формальність, а невід'ємна частина безпеки. Це процес, який гарантує, що вогнегасники завжди готові до використання, а всі їх компоненти справні та працездатні протягом усього терміну експлуатації. Таке обслуговування включає кілька важливих етапів.

  1. Періодичні перевірки та огляди: Перед введенням вогнегасника в експлуатацію важливо провести його початкову перевірку. Це включає зовнішній огляд, перевірку комплектації, а також оцінку місця встановлення і читання інструкції. За тривалим зберіганням та експлуатацією вогнегасники можуть зазнати фізичних ушкоджень, тому важливо звернути увагу на наявність вм'ятин, подряпин, а також стан захисних та лакофарбових покриттів.
  2. Ремонт та випробування: Якщо в ході перевірки виявляться будь-які пошкодження або несправності, вогнегасник повинен бути відремонтований і випробуваний, щоб переконатися в його надійній роботі. Гнучкі шланги та розпилювачі також підлягають перевірці. Важливо переконатися, що манометр чи індикатор тиску працює коректно.
  3. Перезарядження: Вогнегасники повинні бути заряджені перед введенням в експлуатацію і перезаряджатися відразу після використання або при витоку вогнегасної речовини або витісняючого газу протягом року, що перевищує допустиме значення. Перезаряджання зазвичай виконується на спеціалізованих станціях, щоб гарантувати точне наповнення вогнегасника вогнегасним засобом.
  4. Внутрішні та гідравлічні випробування: Внутрішні та гідравлічні випробування проводяться, щоб переконатися в надійності корпусів вогнегасників. Наприклад, вуглекислотні вогнегасники повинні проходити випробування гідравлічної міцності корпусу один раз на п'ять років при тиску 22,5 МПа. Порошкові вогнегасники вибірково знаються на перевірці стану вогнегасного порошку.
  5. Регулярна перевірка згідно типу вогнегасника: Різні типи вогнегасників мають різні вимоги до технічного обслуговування. Наприклад, порошкові вогнегасники, що використовуються для захисту транспортних засобів, повинні перевірятися в повному обсязі не менше одного разу на рік.

Всі ці кроки обов'язкові для того, щоб гарантувати, що вогнегасники завжди будуть готові до швидкого реагування на пожежу, що починається.

Технічне обслуговування вогнегасників повинно проводитися відповідно до інструкції з експлуатації та з використанням необхідних інструментів та матеріалів особою, призначеною наказом по підприємству або організації, що пройшла в установленому порядку перевірку знань нормативно-технічних документів щодо влаштування та експлуатації вогнегасників та параметрів вогнегасної речовини, здатних самостійно проводити необхідний обсяг робіт з обслуговування вогнегасників.

При постановці вогнегасників в експлуатацію вони повинні бути заряджені, опломбовані, мати бирку із зазначенням дати (місяць, рік) зарядки, дати чергової перезарядки та технічного огляду.< /p> Перед введенням вогнегасника в експлуатацію він повинен бути підданий початковій перевірці, в процесі якої проводять зовнішній огляд, перевіряють комплектацію вогнегасника та стан місця його встановлення (помітність вогнегасника або покажчика) місця його встановлення, можливість вільного підходу до нього), а також читання та дохідливість інструкції по роботі з вогнегасником.

Результати кожної процедури повинні фіксуватися у відповідній документації, а також на самому вогнегаснику.

Під час проведення зовнішнього огляду необхідно звертати увагу на:

  • наявність вм'ятин, сколів, глибоких подряпин на корпусі, вузлах
  • управління, гайках та головці вогнегасника;
  • стан захисних та лакофарбових покриттів;
  • наявність чіткої та зрозумілої інструкції;
  • наявність опломбованого запобіжного пристрою;
  • справність манометра або індикатора тиску;
  • стан гнучкого шлангу та розпилювача ОТВ;
  • стан ходової частини та надійність кріплення корпусу на візку, на стіні або в пожежній шафі.

Щорічна перевірка вогнегасника включає зовнішній огляд вогнегасника, огляд місця його встановлення і підходів до нього. У процесі щорічної перевірки контролюють величину витоку газу, що витісняє, з газового балона або вогнегасної речовини з вогнегасника. Виробляють розтин вогнегасників (повне або вибіркове), оцінку стану фільтрів, перевірку параметрів вогнегасної речовини та, якщо вони не відповідають вимогам нормативних документів, перезаряджання вогнегасників.

Всі типи вогнегасників відносяться до групи судин, що працюють під тиском, тому при роботі з ними і при обслуговуванні необхідно дотримуватися вимог, що пред'являються до судин, що працюють під тиском.

Гідравлічні випробування вогнегасників проводяться, як правило, на спеціалізованих зарядно – випробувальних станціях ВДПО. Міцність корпусів СО2 вогнегасників підлягають обов'язковому проведенню технічного огляду один раз на п'ять років експлуатації гідравлічним випробуванням при тиску 22,5 МПа (225 кгс/см2) протягом 1 хв. Перед випробуваннями балони ретельно промивають та зважують.

Для зарядки вогнегасників застосовують спеціальні зарядні станції, що дозволяють наповнювати корпуси вогнегасними засобами в строго визначених дозах. Зарядні станції можна використовувати і для заряджання стаціонарних установок пожежогасіння.

Всі вогнегасники повинні перезаряджатися відразу після застосування або якщо величина витоку газової вогнегасної речовини або витісняючого газу за рік перевищує допустиме значення, але не рідше термінів, зазначених нижче. Терміни перезарядки вогнегасників залежать від умов їх експлуатації та від виду вогнегасної речовини, що використовується.

За результатами перевірки роблять необхідні позначки в паспорті вогнегасника, йому надають порядковий номер, який наносять на вогнегасник і записують у журналі обліку вогнегасників.

А в журналі технічного обслуговування вогнегасників роблять позначки згідно з проведеним обслуговуванням даного виду первинного засобу пожежогасіння.

Терміни перезаряджання

Вуглекислотні

ВВК–1,4, ВВК–2, ВВК–3,5, ВВК–5 підлягають перезарядці один раз на п'ять років, при цьому повинна проводитись щорічна перевірка на витік СО2 із записом у картці перевірки.

При зниженні маси вуглекислоти більш ніж на 5% або 50 гр., вуглекислотний вогнегасник підлягає перезарядці.

Порошкові

ВП–1 (з), ВП–2 (з), ВП–3 (з), ВП–5 (з), ВП–6 (з), ВП–8 (з), ВП–9 (з), ВП–45 (з), ВП–50 (з), ВП–100 (з) – один раз на рік

Порошкові вогнегасники при щорічному технічному огляді вибірково (не менше 3% від загальної кількості вогнегасників однієї марки) розбирають і проводять перевірку основних експлуатаційних параметрів вогнегасного порошку:

  • зовнішній вигляд;
  • наявність грудок або сторонніх предметів;
  • сипкість при пересипанні рукою;
  • можливість руйнування невеликих грудок до пилоподібного
  • стану при їх падінні з висоти 20 см;
  • зміст вологи та дисперсність.

У тому випадку, якщо хоча б за одним із параметрів порошок не задовольняє вимогам нормативної та технічної документації, всі вогнегасники цієї марки підлягають перезарядці.

Порошкові вогнегасники, що використовуються для захисту транспортних засобів, повинні обов'язково перевіряться в повному обсязі не рідше одного разу на рік.

Пінні

Хімічно – пінні вогнегасники підлягають перезарядженню не рідше 1 разу на рік.

Повітряно – пінні вогнегасники, внутрішня поверхня корпусу яких захищена полімерним або епоксидним покриттям, або корпус вогнегасника виготовлений з нержавіючої сталі, або в яких фторвмісний піноутворювач знаходиться в концентрованому вигляді в окремій ємності і змішується з водою тільки в момент застосування вогнегасників, повинні перевірятися з періодичністю. – виробником вогнегасників.

Перезаряджатися такі вогнегасники повинні не рідше одного разу на 5 років.

Вогнегасники з багатокомпонентним стабілізованим зарядом на основі вуглеводневого піноутворювача повинні перезаряджатися не рідше одного разу на 2 роки.

Про проведену перезарядку вогнегасника будь-якого типу робиться відповідна позначка на корпусі вогнегасника (за допомогою етикетки або бирки, прикріпленої до вогнегасника), а також у його паспорті.